Їду в поїзді Ужгород-Львів. Половину дороги сама в купе, щойно відкриваються двері, заходить дівчина з дитиною
Їду в поїзді Ужгород-Львів. Половину дороги сама в купе, щойно відкриваються двері, заходить дівчина з дитиною, явно не вдоволена, що крім неї ще хтось є.
Починає вкладати коляску і робить це так, що перекриває мені доступ до сумки.
Намагаюсь допомогти, притримати, бо розумію, що не супер зручно і питаю:
– скажіть, де ви виходите? – щоб можливо поміняти місцями сумку і коляску, якщо вона далі їде і їй було зручніше.
Дівчина кидає на мене зневажливий погляд і каже:
– я вам не зобов’язана відповідати і звітувати!
Дивлюсь на неї і спокійно відпускаю коляску. Вона намагається сама. Дивиться на мене і просить:
