Наприкінці 1980-х XX століття, коли помітно вщухла Холодна війна між Кремлем і Білим домом, радянський воєнпром завдав точковий удар по ексзаступнику директора ЦРУ, міністру оборони США Френку Карлуччі, який прилетів з робочим візитом до СРСР.
На хвилі перебудови і гласності гостю зі Штатів вирішили показати гордість радянської дальньої авіації – надзвуковий стратегічний бомбардувальник Ту-160 з крилом змінної стріловидності.
Екскурсія у кабіну засекреченого ракетоносця ледь не коштувала здоров’я главі Пентагону. Незважаючи на невеликий зріст, він зачепився за один із перемикачів, коли сідав у крісло командира. Розбиту до крові брову Френка Карлуччі обробили і заліпили пластиром.
З 1987 року і до моменту розвалу Союзу в небо встигли підняти 21 бомбардувальник, прозваний радянськими пілотами «Білим лебедем», а в країнах НАТО – Blackjack. 19 з них базувалися в українських Прилуках і всього два – на території РРФСР.
Мине не так багато часу, і спогади про конфуз із Карлуччі будуть не такими вже й веселими для військової верхівки і партійної еліти. І Пентагон, і Білий дім, а заодно і весь колективний Захід у своєму суперництві з СРСР опиняться в ролі тих, хто сміється добре і останнім.
Для багатьох пілотів дальньої авіації настане кінець їхньої кар’єри – в незалежній Україні відмовляться від ядерного озброєння. На металобрухт поріжуть десять Ту-160, а вісім віддадуть РФ замість боргів за газ.
Ще один, останній в Україні екземпляр, у 2000 році, похитавши на прощання крилами, своїм ходом прилетить із Прилук до Полтави. Там його перетворять на єдиний поки в світі музейний експонат Ту-160.
Що стало з командиром ескадрильї, який прокатив коханку на Ту-160? Якими були польоти на швидкості, що вдвічі перевищує швидкість звуку? Та як у США з’явився знімок секретного ракетоносця? Репортаж УП з Музею важкої бомбардувальної авіації в Полтаві.
