— Господи, це ж наші діти!.. Гинуть наші діти, цвіт нації, яким жити й жити, дітей ростити, у яких все життя мало бути попереду, — схлипування літньої жінки ледь чути. Вона намагається стримати сльози, які течуть рікою. — Дякуємо тобі, хлопчику, дякуємо, дитино, за все…
Йому тепер назавжди 24…
А Микола Тернопільський всміхається з портрету, перев’язаного чорною стрічкою. Земляки опустились навколішки, зустрічаючи свого юного Героя, який ціною власного життя боронив нас із вами. І загинув на Запорізькому напрямку 19 листопада 2022 року. Йому тепер назавжди 24…
— Микола Тернопільський був стрільцем 1 взводу оперативного призначення військової частини 3029 Національної гвардії України, старшим солдатом, — повідомив голова Заліщицької громади Іван Дрозд. — Мужній воїн, справжній патріот України. Попри свій молодий вік, він прийняв рішення боронити рідну землю зі зброєю у руках. Микола назавжди залишиться у нашій пам’яті відважним, усміхненим, доброзичливим хлопцем.
Виконавчий комітет міської ради на чолі з головою Іваном Дроздом низько схиляє голови перед світлою пам’яттю воїна, який віддав своє життя за мирне небо над Україною. Помстою ворогу стане наша перемога, про яку так мріяв і заради якої воював Микола.
Микола Васильович Тернопільський народився 31 січня 1998 року у с. Зелений Гай Заліщицького району. В 2013 році вступив до Заліщицького фахового коледжу імені Є. Храпливого. Коли навчався, паралельно працював в місцевій піцерії, аби заробити собі на прожиття і бодай трохи допомогти мамі. Йому було 15-ть, коли трагічно на заробітках за кордоном загинув його батько. І мама залишилась сама з двома синами.
У 2019-му пішов на строкову службу — в лавах Нацгвардії у Запоріжжі. Після служби їздив на заробітки до Чехії, а, коли почалась війна, працював таксистом.
У Героя залишились мама Марія і старший брат Юрій з сім’єю.
Добра дитина, гарна, щира і дуже позитивна
Микола був випускником Заліщицького фахового коледжу імені Є. Храпливого 2017 року, навчався за спеціальністю «Прикладна екологія», повідомили у виші.
— Педагогічний та студентський колективи, працівники коледжу висловлюють щирі співчуття рідним та близьким Миколи Тернопільського. Кляті загарбники та війна, яку вони розпочали. Спочивай з Богом, Миколо… Зберігатимемо світлу пам’ять про тебе, наш Герою… Нехай Господь прийме твою душу у Царство небесне…, — написали у ВУЗі, який закінчив Герой.
Ввічливий, щирий, добрий і, попри всі негаразди, які йому довелось пережити у дитинстві, завжди був усміхненим, — таким згадують хлопця односельці.
— Добра дитина, гарна, щира і дуже позитивна, — каже староста Марія Данилюк. — Допомагав мамі, а вона старалась все віддати своїм дітям, дати освіту… Микола мав авторитет серед друзів і односельчан. Його поважали і любили. Односельці, які зараз в Чехії, передали на похорон кошти, аби хоч якось підтримати родину. Це надто гірка втрата для всіх і страшенний біль…
Редакція висловлює щирі співчуття мамі, братові, рідним, друзям, землякам, побратимам та всім, хто втратив дорогу людину. Вічная пам’ять, шана і слава тобі, юний Герою…