Дівчина завітала в гості до батьків свого нареченого, щоб познайомитися…
– Це я говорила вдень, а тепер передумала. Треба її перед онуком виставити невміхою, треба її перевірити, як мене, та тебе перевіряли. Он, на город її, чи на кухню, нехай покаже, що за господиня. До речі, жити де вони зібралися, в місті?
Люда чудово пам’ятала, як другого дня після весілля свекруха розбудила її о п’ятій ранку і відправила доїти корів. Дві сукні тоді в хаті чоловіка було у неї: весільна, біле, і на другий день святкова. Ось у цій сукні Люда і доїла корів, яких у батьків чоловіка тоді було п’ять, прибирала у сараї. А потім у цій же сукні сіла за святковий стіл. Добре мати принесла згодом одяг. Цей вчинок свекрухи Люда запам’ятала все життя.
– В місті…
Люда ще хотіла щось сказати, але зайшла Вір. Вона чула, що сказала бабуся, і їй було ніяково. Не такого прийому вона чекала, вважала, що раді будуть їй, щасливі батьки, що син закохався, одружується.
Коли Віра сказала батькам, що вони поїдуть з Андрієм до нього в гості. Мати чомусь розхвилювалась і довго мовчала в слухавку.
– Ти не рада? – Запитала Віра.
– Раді ми за тебе з татом, дочко, дуже раді. Тільки ти слідкуй за собою, треба себе показати з гарного боку. Знаєш, про батьків чоловіка багато історій ходить.
– У вас чудові стосунки з батьками тата.
– Не всім щастить, Віро. А можуть ще й перевірку зробити. Хто ж захоче свого сина чужій жінці віддавати, не знаючи її.
– Ви ж Андрія прийняли. І перевірок не влаштовували.
– Ми з татом прийняли. Хороший хлопець. Але ж я просто попереджаю…
Віра замислилась. Андрію двадцять сім, а він не був одружений, вони навіть не обговорювали цей момент. Зараз на думку їй спала ідея, а якщо всіх попередніх наречених перевіряли, і вони просто не пройшли перевірку. Андрій сам запропонував з’їздити раніше, не чекаючи батьків нареченої.
Дружині постелили в маленькій кімнаті поруч із кухнею. Вона довго лежала і переживала заснути. Фраза: “Давай, на город її, або на кухню, нехай покаже, що за господиня”. Так і не виходила з голови.
О третій годині ночі Віра вдягнулась і тихо вийшла з дому.
Щоліта, до вступу до інституту, вона проводила в селі у батьків батька чи матері. Тому просту роботу знала, не переживала трудитись. Не було для Віри важко ні підоїти корову, ні вийти в город на прополку.
Віра відчинила двері літньої кухні і ввімкнула світло. Тепер можна було видихнути. Дві-три години в неї в запасі було. Віра намагалася не шуміти, швидко озирнулася. Спочатку впоралася на кухні. З тіста, яке давно підійшло на хліб, сформувало булки і поставила випікатися. Подивилася, що залишилося після застілля у холодильнику, і вирішила, що чіпати упаковане без дозволу господині не варто. Бракувало тільки супу. Гарячого, наваристого. Борщ був би доречним, подумала Віра і поставила варитися мʼясо на бульйон…
