Он надолго запомнит свой День рожденья!
Я прокинувся дуже радісний і бігцем побіг у душ. З усмішкою на обличчі, я вийшов на кухню з думкою, а що мені подарує дружина. Але вона навіть забула мене привітати.
— Нічого собі, — подумав я, — ну добре. Діти не забудуть. Але діти також забули.
Ви уявляєте, з якими почуттями я їхав працювати. Але коли я зайшов до свого кабінету, секретарка Юля сказала мені ніжно:
— Доброго ранку, Шефе. З Днем народження!
І я відчув себе трохи краще. Десь у середині дня, Юля постукала до мене і сказала:
— Шефе, давайте підемо пообідати разом! Адже це ваш День Народження!
І ми пішли. Після третього мартіні Юля сказала:
— Шефе, поїхали до мене додому. Адже справ на роботі нема, а у вас День Народження!
І ми поїхали. Коли ми приїхали, Юля прошепотіла мені на вухо:
— Шефе, сідайте ось тут на диван, а я схожу і одягну на себе щось зручніше!
І вона пішла.
Через хвилин п’ять відчинилися двері і увійшла Юля з тортом, за нею йшли моя дружина, діти, батьки, теща, колеги, друзі та багато інших.
А я сидів на дивані «без нічого» і думав: ЗВІЛЬНЮ С**У!