Іван втратив матір, і її поховали поруч із батьком. Після церемонії, його сестра, Тетяна, переглядала речі в родинному домі

Хаті в селі було вже багато років, не менше вісімдесяти.

Прадід Івана – Іван Петрович будував її сам, з любов’ю для своєї сім’ї.

Його молода дружина чекала тоді першу дитину.

Якось вийшло, що в наступних поколіннях народжувався тільки один чоловік – продовження роду.

Решта були дівчатка.

Хата у спадок переходила завжди від батька до сина.

Настала черга й Івана бути господарем. Він давно знав, що будинок буде його.

Та він і так уже був його, батько написав дарчу задовго до того, як його не стало.

Мати його пережила на п’ять років. Іван її часто відвідував, їхати до дітей вона не хотіла.

Доводилося синові їздити кожних вихідних, допомагати з дровами, по-хазяйству. Все в домі було зроблено для зручності матері.

Усією сім’єю вони її й відвідували. Поки Іван робив усе на подвірʼї, його дружина Галя прибирала у хаті. Діти також допомагали.

Тетяна – сестра Івана, до матері їздила рідше, хоч і жила ближче. Завжди одна. Тільки розмови в неї були не про здоров’я та життя матері. Її цікавили лише гроші…