– Люба, я вирушаю у відрядження! – повідомив Ігор своїй дружині Вероніці…

– Почекай, ти точно все взяв?

– Кохана, я поїхав!

– Стривай, а ти нічого не забув? Їжу в дорогу взяв? – дбайливо запитала Вероніка чоловіка.

– Ну звісно! Не буду ж я стільки годин голодний?

– Подзвони, як доїдеш.

– Так, звісно, – Ігор поцілував дружину в щічку і вирушив у дорогу.

Вероніка та Ігор були одружені вже понад 10 років. Втретє він їхав у відрядження на місяць. Звичайно ж, їй не хотілося відпускати чоловіка, але подітися не було куди. Така у нього робота.

Коли Ігор поїхав і зателефонував, що на місці, Вероніка задумалася над тим, чим їй тепер зайнятися. Усі справи по господарству були зроблені. Зустрітися особливо було не було з ким. З часом подруг у неї не залишилося, оскільки вона була впевнена, що заміжній жінці подруги не потрібні.

Тому навіть і не знала, чим себе зайняти. Можна зустрітись зі знайомими. Але який у цьому сенс? У них, мабуть, свої справи.

Потім Вероніка згадала про дачу чоловіка, де вони не були вже з місяць. Руки все ніяк до неї не доходили, та й сезон почався нещодавно.

– Що робити плануєш? – запитала Веронік ку її мама, яка жила в іншому місті…