– Люба, я вирушаю у відрядження! – повідомив Ігор своїй дружині Вероніці…

– Поки не знаю, думаю на дачу завтра поїхати. Давненько не була.

– А що тобі там робити без Ігоря? Не боїшся одна залишатися?

– А чого мені боятися? Я там законна господиня і боятися мені нема кого.

– А якщо раптом якісь там ходять по дачах і крадуть? – запитала мати.

Вероніка тільки посміхнулася від її слів.

– Мамо, не накручуй себе і не вигадуй! Все там тихо й спокійно.

– Ти надовго туди?

– Думала на тиждень.

– Ого, так довго?! Тоді пообіцяй мені дзвонити частіше, домовилися?

– Звісно.

Вероніка зібрала всі необхідні речі й перевірила машину перед дорогою. Завтра в обід вона планувала бути на дачі.

Насправді дача була класна. Чудовий варіант для відпочинку. Подумати тільки, що деякі люди готові віддавати шалені гроші, аби лише відпочити десь за кордоном, в Карпатах або на морі.

А тут додатково платити не доведеться. Все своє й рідне. Хіба ще нюанси були, що на дачі треба було доглядати за городом. Однак це не відміняло всіх інших плюсів.

Через те, що сім’я мала дачу, дехто навіть заздрив.

– Добре вам таку дачу мати. Пощастило! – говорив брат чоловіка Роман…