Моя дивна попутнuця з потяга …

Незабаром інші пасажири вже почали розкладати постільну білизна, а в мене не було навіть можливості перекусити, адже моя сусідка не відходила від столика. Я набрався сміливості і попросив її зайняти свою полицю. Вона знову розпливлася в усмішці і прошепотіла:

— Шановний, а давайте ми з вами місцями поміняємося? Ви ж джентльмен. Мені страшно спати на верхній полиці, тим більше я в дуже короткій спідниці.

Я так і знав, що все цим закінчиться! Подумки я послав панночку на всі чотири сторони, але відповів їй дуже ввічливо:

— Вибачте, але у мене є куплений квиток. Може, я теж боюся спати на верхній полиці? А довжина вашої спідниці — це ваш вибір!

Вираз обличчя пасажирки вмить змінився, вона дивилася на мене з такою ненавистю, що навіть страшно про це говорити.

— Які у нас чоловіки! Ви тільки подивіться на нього!

— Ще сумки ваші не забудьте, будь ласка! — додав я.

Вона зітхнула і нарешті піднялася з моєї полиці. Погляд мужика, який сидів на бічній нижній полиці, повернув мене з небес на землю. Він глянув на мене, я — на нього.