Я добирався до Києва, купив квитки в плацкартний вагон, так як їхати мені всього одну ніч.
Якщо мене чекає коротка поїздка, я ніколи не заморочуюся ні типом вагона, ні полицею.
Що попадеться, на тому і сплю. На нижній полиці, звичайно, комфортніше подорожувати, але тут вже як пощастить.
Цього разу мені пощастило, мені попалася нижня полиця.
Коли я знайшов своє місце, звернув увагу на те, що мої сусіди вже розташувалися.
Навпроти мене сиділа матуся з дитиною років 15, а з іншого боку — 50-річна жіночка.
Незважаючи на зрілий вік, вела вона себе досить зухвало, ніби хотіла перекреслити дату в паспорті.
Жінка вона була повненька, але напнула на себе блискучі колготки і обтягуючу коротку спідницю. Об’ємні коліна так і кидалися мені в очі, хоча я і не думав дивитися в її бік.
На мою полицю літня жіночка поклала свої сумки.
Коли вона побачила мене, відразу пожвавилася — зауважила потенційну жертву для флірту.
Я відразу зрозумів, що зараз вона почне зі мною мило розмовляти, загравати, щоб я поступився їй нижьою полицею.
Продовження на наступній сторінці …
Я привітався, почав розкладати свої сумки і облаштовуватися на новому місці. Дамочка обдарувала мене таємничим поглядом, а потім втупилася у вікно. Те, що вона сидить на моєму місці, її ніяк не бентежило. Правило говорить, що пасажир з верхньої полиці може займати нижню тільки під час короткої трапези.
Я не хотів скандалити, просто сів поруч і вирішив послухати музику. Сусідки базікали занадто голосно, навіть навушники від їх белькотіння мене не рятували. Розмовляти з ними теж не було бажання, так як бабські теми мене не цікавлять. Крім того, я б із задоволенням вже прийняв горизонтальне положення, але фатальна панянка і не думала звільняти моє місце.
Незабаром інші пасажири вже почали розкладати постільну білизна, а в мене не було навіть можливості перекусити, адже моя сусідка не відходила від столика. Я набрався сміливості і попросив її зайняти свою полицю. Вона знову розпливлася в усмішці і прошепотіла:
— Шановний, а давайте ми з вами місцями поміняємося? Ви ж джентльмен. Мені страшно спати на верхній полиці, тим більше я в дуже короткій спідниці.
Я так і знав, що все цим закінчиться! Подумки я послав панночку на всі чотири сторони, але відповів їй дуже ввічливо:
— Вибачте, але у мене є куплений квиток. Може, я теж боюся спати на верхній полиці? А довжина вашої спідниці — це ваш вибір!
Вираз обличчя пасажирки вмить змінився, вона дивилася на мене з такою ненавистю, що навіть страшно про це говорити.
— Які у нас чоловіки! Ви тільки подивіться на нього!
— Ще сумки ваші не забудьте, будь ласка! — додав я.
Вона зітхнула і нарешті піднялася з моєї полиці. Погляд мужика, який сидів на бічній нижній полиці, повернув мене з небес на землю. Він глянув на мене, я — на нього.
Чоловічу солідарність ніхто не відміняв.
Дамочка, швидше за все, спеціально вирядилася в коротку спідницю, сподівалася, що проти такого аргументу чоловіки не встоять. Але я — виняток з правил, мене таким не візьмеш! Я дотримуюся такої думки: квиток — документ, ти повинен відповідати його умовам. Чому я повинен позбавляти себе комфорту через коротку спідницю чужої жінки? Люб’язність — це добре, але в даному випадку я правий. Якби вона мене нормально попросила відразу, а не чекала глибокої ночі, я б без проблем їй поступився місцем.
З тих пір я все рідше поступаюся місцем подібним особам.