Нашого Мішkу знайшлu на самому дні озера, а пoхoвaлu якраз в день народження нареченої… в нux мало бути весілля
Минає 40 днів як у Вінниці знайшли тіло зниклого 23-річного Михайла Зубчука. Досі невідомо, за яких обставин він загинув у місцевому озері на глибині 3 м.
Також немає результатів судмедекспертизи, що стало причиною його смерті, розповіла Gazeta.ua мати загиблого хлопця Надія Лукаш.
«По справі ще нічого не відомо. Заключення експертизи ще немає і до кінця місяця не буде, тому що судмедексперт хворіє. Поліція спочатку говорила тільки про самогубство. Та не міг він собі нічого заподіяти. Тому про жодний суїцид і мови не могло бути. Ніколи не скаржився, що йому важко. З дитинства пояснювала йому, будь-яка проблема вирішується, якщо її обговорювати в сім’ї.
Тим більше в понеділок мав підтримати мене на курсі хіміотерапії, — зауважує Надія Іванівна. – Тепер поліція озвучує версію нещасного випадку. Та списати все на нещасний випадок теж нереально. Ніби спіткнувся та й упав. До того місця, де його знайшли, треба пройти велику відстань по вузенькій стежці, пригинаючись, бо там над стежкою ростуть дерева. З його зростом, 2 метри, треба було б постійно іти зігнутим у темноті. По-друге, під берегом Мішуні було б трохи вище колін. По-третє, він умів плавати».
Автор: Фото надане Надією Лукаш
У пресцентрі обласної поліції підтвердили, що в кримінальному провадженні проводяться судово-медичні експертизи. За їхніми висновками ухвалять процесуальне рішення. Ще немає результатів.
Михайло Зубчук був єдиним сином у матері. Жінка народила його в 36 років. Потім захворіла 2009-го. Пережила три операції, хімієтерапії після кожної, променеве лікування. Усі ці роки син постійно підтримував матір.
«Цього року на 8 березня лежала в онкоцентрі після операції. Нікого у відділення не пропускають. То він з дівчиною о 8-й ранку знайшли прохід через аптеку, подзвонили мені, щоб я спустилась туди, і принесли квіти, торт. Ще не всіх хворих рідні по телефону привітали, а мої діти вже приїхали й привітали мене особисто. І після цього всього слідчий говоритиме мені про самогубство сина, — згадує Надія Лукаш. — Мішуня піклувався про мене, допомагав у всьому. Завжди цілував, коли виходив з дому. Телефонував по кілька разів на день, щоб поговорити. Знала про всіх його друзів або знайомих. Знала завжди куди він іде. І це не був контроль. Говорила, все одно не ляжу спокійно спати, доки не знатиму, що він уже вдома».
Михайла Зубчука знали як врівноваженого і спокійного хлопця. Його любили та поважали за розважливість і порядність, наголошує мати.
«Щоб вивести із себе, це треба постаратись. Дуже легко знаходив спільну мову з людьми. Мав дуже багато друзів, «Мішаня» — так його називали всі друзі, а для родичів він з дитинства і по сьогодні був «Мішутка», — каже жінка.
Хлопець хоч вивчився на автомеханіка, але останні два роки працював у магазинах «Київстар». Планував освідчитись коханій дівчині Наталії, з якою зустрічався 5 років.
«Мріяв мати сім’ю, дітей і обов’язково будинок. Щоб був свій двір, а у дворі кіт, собака і BMW, — каже жінка. — Мішка був дуже добряк, яких ще треба пошукати. Останнє віддасть, поділиться. Всі зустрічні собаки, коти були його друзями з дитинства. У нас 13 років жив кіт Тімошка. Коли він захворів, то Мішка два тижні з піпетки годував його і вилікував».
Поховали Михайла Зубчука в селі Наддністрянське Муровано-Куриловецького району Вінниччини.
«Там поховані моя мама, батько, мої дві бабусі й дідусь. Тому вирішила поховати його біля рідних. Хоч могилки й не поруч з рідними, але і не далеко, — додає Надія Іванівна. – На сороковини теж поїхали з друзями Мішані на його могилу провідати. А з його дівчиною Наташкою провідуємо щовихідних. Посидимо, поговоримо з ним. Розказуємо йому як нам його не вистачає. Мішку ховали в день народження Наташки. А цього дня планував їй освідчитись оригінально. У цьому мали допомогти його друзі – любителі BMW».
