«Ну все, тобі хана! Телефонувала мама, я все знаю! Ти не приїхала до неї сьогодні робити прибирання». Кричав невдоволений чоловік на Олену. Та побачивши, що вона робить ЗАЦЕПЕНІВ…
Молода пара щойно розрахувалася з іпотечним кредитом і хотіла видихнути спокійно, трохи пожити для себе перед тим, як заводити дітей. І тут захворіла свекруха. Валентина Юріївна і раніше хворіла, але все більше на дрібниці скаржилася, на які ніхто не звертав уваги.
То головний біль, то кістки ломить, то серце поколює, то розлад шлунка — мало що, у всіх так. А у неї ще пенсія дострокова, заслужено зароблена, і більше працювати не хотіла. Вдома нудно, так вона старається когось до себе заманити, але всім ніколи.
Дочка вже давно заміжня, є дитина, робота, не до матері їй. Син пізніше завів сім’ю. Дітей ще немає, але теж весь у роботі.
А мати мучиться і за будь-якого поколювання дзвонить дітям. Але цього разу сталося серйозне: впала, перелом шийки стегна, ще й головою сильно вдарилася. Вже не вона дзвонила зі скаргами, а сусідка, яка знайшла її на сходовому майданчику.
Тепер реально потребувала допомоги. Там же, окрім набутих при падінні болячок, виявили й інші. Валентина Юріївна вирішила, що раз лежить із переломом, то нехай лікарі заодно й інше подивляться.
Всіх там напружила своїми скаргами, аж усі фахівці приходили її оглядати. Вміє вона відстоювати свої права і сваритися. У результаті знайшли у неї ще й гастрит, що не дивно: любила вона, як мала дитина, всілякими чипсами харчуватися і сидром запивати.
І віддавало на серце, а з серцем усе було в порядку, зір упав, а окуляри носила старі, тому й голова боліла. До всього ще й вірус у лікарні підхопила, пішли ускладнення. І замість кількох тижнів вона застрягла в лікарні на цілих два місяці, а відвідувати її нікому було, тільки у невістки було вільний час, принаймні так вирішили син і дочка Валентини Юріївни.
У Олени не питали, поставили перед фактом: тобі з роботи ближче за все, так вона дізналася, що піклуватися про свекруху — це тепер її обов’язок. До сестри чоловіка взагалі без питань, до неї навіть звернутися не можна було. «Ви що, у мене дитина, куди ще до матері бігати?» — одразу ж заявила вона….
