Молода пара щойно розрахувалася з іпотечним кредитом і хотіла видихнути спокійно, трохи пожити для себе перед тим, як заводити дітей. І тут захворіла свекруха. Валентина Юріївна і раніше хворіла, але все більше на дрібниці скаржилася, на які ніхто не звертав уваги.
То головний біль, то кістки ломить, то серце поколює, то розлад шлунка — мало що, у всіх так. А у неї ще пенсія дострокова, заслужено зароблена, і більше працювати не хотіла. Вдома нудно, так вона старається когось до себе заманити, але всім ніколи.
Дочка вже давно заміжня, є дитина, робота, не до матері їй. Син пізніше завів сім’ю. Дітей ще немає, але теж весь у роботі.
А мати мучиться і за будь-якого поколювання дзвонить дітям. Але цього разу сталося серйозне: впала, перелом шийки стегна, ще й головою сильно вдарилася. Вже не вона дзвонила зі скаргами, а сусідка, яка знайшла її на сходовому майданчику.
Тепер реально потребувала допомоги. Там же, окрім набутих при падінні болячок, виявили й інші. Валентина Юріївна вирішила, що раз лежить із переломом, то нехай лікарі заодно й інше подивляться.
Всіх там напружила своїми скаргами, аж усі фахівці приходили її оглядати. Вміє вона відстоювати свої права і сваритися. У результаті знайшли у неї ще й гастрит, що не дивно: любила вона, як мала дитина, всілякими чипсами харчуватися і сидром запивати.
І віддавало на серце, а з серцем усе було в порядку, зір упав, а окуляри носила старі, тому й голова боліла. До всього ще й вірус у лікарні підхопила, пішли ускладнення. І замість кількох тижнів вона застрягла в лікарні на цілих два місяці, а відвідувати її нікому було, тільки у невістки було вільний час, принаймні так вирішили син і дочка Валентини Юріївни.
У Олени не питали, поставили перед фактом: тобі з роботи ближче за все, так вона дізналася, що піклуватися про свекруху — це тепер її обов’язок. До сестри чоловіка взагалі без питань, до неї навіть звернутися не можна було. «Ви що, у мене дитина, куди ще до матері бігати?» — одразу ж заявила вона….
Вважала, що у брата більше вільного часу, він поки дітей не завів, а у брата робота, він втомлюється, але є дружина, їй і доручили. І два місяці Олена бігала щодня до свекрухи в лікарню, носила їй дієтичну їжу, вислуховуючи її скарги і купувала ліки за списком, який давали лікарі. Але на цьому не все: Валентина Юріївна дуже переживала за свої кімнатні рослини, папугу і акваріум, і наказала невістці їздити поливати квіти та годувати тварин, і пил вдома просила витирати, а то вона скупчується, коли вона повернеться додому, буде кошмар.
Пил, звичайно, Олена не витирала, але два-три рази на тиждень їздила — все-таки доводилося чистити клітку у папуги. А якось він вилетів, мабуть, погано закрила, так по всій квартирі прибиралася потім. Олена з нетерпінням чекала, коли випишуть свекруху з лікарні, думала, що тепер до неї не потрібно буде їздити, якщо що знадобиться Валентині Юріївні, то донька допоможе, адже вона ж у сусідньому будинку живе. Але не тут-то було: заловка знову заявила, що у неї дитина і немає часу.
«У нас школа почалася, у мене вже дах їде, не знаю, за що хапатися,» — говорила вона, і знову все на бездітного брата звалили, і Олену знову запрягли, але тепер тільки додому до свекрухи потрібно було бігати, хоча роботи не менше: потрібно було привозити їжу, готувати у неї вдома і прибирати обов’язково, мінімум раз на тиждень, свекруха-то ще погано ходила. Олена два-три рази на тиждень навідувала Валентину Юріївну і виконувала її вимоги, а свекруха все носом крутила, подавай їй їжу, яку вона хоче, і байдуже, що лікар сказав, що потрібно дотримуватися дієти. Невістка, як краще, старається приготувати корисне, а свекруха плюється, все не таке їй, дасть список продуктів, а Олена, природно, не купує їй чипси, свекруха потім виходить із себе і лається.
«Вам не можна,» — пояснює їй невістка, — «потім же погано буде, будете скаржитися». «Лікарям лише б щось написати,» — відповідала Валентина Юріївна. І все одно навіть до корисного чіплялася: то марка не та, то вага не така, а прибирання у будинку взагалі окрема тема, свекруха навіть ображала невістку за те, що вона не вміє прибирати.
Виявляється, меблі лаковані подряпала, тому що не тією ганчіркою їх протирала, а на вікнах розводи. Ось прямо приспічило свекрусі мити вікна, коли захворіла. Сама востаннє кілька років тому їх мила, а Олену змусила і зсередини, і зовні їх вимити.
Говорила з чоловіком, щоб вже хтось інший взяв у цьому участь, їй же теж відпочинок потрібен, вона працює й вдома справи є, жодного вихідного, виходить, немає. Але чоловік сказав, що більше нікому, у сестри дитина постійно хворіє й інші важливі справи, він також втомлюється на роботі, він же здобувач, робота нелегка, водій, іноді й вантажник за сумісництвом. А робота дружини так, дитяча гра, в ательє працює, строчить щось, і це взагалі нескладно, не те що за кермом сидіти.
Хоча молода жінка і заробляла більше чоловіка, він на це не звертав уваги. Казав, що просто щастить тобі, гарні замовлення трапляються. Але це ж не завжди так буде, взагалі замовляють одяг в ательє тільки ті, хто з жиру біситься, а таких небагато.
Коли-небудь закінчиться, і зрозуміють, що краще марку купувати. Чоловік з дружиною ніби на різних планетах жили, Віталік просто закривав очі на очевидні речі. Ніякий він не годувальник, дружина основний внесок у сім’ю вносить, навіть іпотеку швидко погасили завдяки їй: вона підробітки брала, її ініціатива була великі суми вносити, щоб швидше від іпотеки позбутися.
А чоловік у цей час на дивані лежав і насміхався над нею, мовляв, малює якісь картинки з сукнями, строчить щось ночами, і не гидко їй багатих дам обслуговувати. Олена ж була вдячна кожній своїй клієнтці, не було серед них зверхніх багатійок, нормальні люди, й робить вона це не просто так, у сім’ю ж усе. Вона просила й чоловіка трохи напружитися, у нього ж також є можливість додаткові замовлення брати, скільки оголошень є про перевезення вантажів, але ні, навіщо йому це, казав, що відпочивати також потрібно і не хотів напружуватися.
Після того як сім’я погасила іпотеку, Олена зав’язала з підробітками, за прикладом чоловіка вирішила, що досить напружуватися, потрібен і відпочинок. Але тільки розслабилася, тут свекруха — ще гірше, ніж замовлення, які вона вдома робила. З Валентиною Юріївною, крім фізичної втоми, ще й моральна була. Молода жінка приходила додому, вичавлена, як лимон.
Бачачи, що їй ніхто не хоче допомагати, вона запропонувала чоловікові найняти доглядальницю, сама була готова половину оплачувати, але нехай і заловка напружиться хоч трохи, грошей також виділить, і свекруха частину пенсії вкладе у свій догляд. Але ні, всі відмовилися. Олена, скриплячи зубами, сказала, що буде сама платити за доглядальницю, але тут свекруха вперлася. Валентина Юріївна була категорично проти чужої людини в будинку, вона нікому не збиралася довіряти, всі злодії, обманщики й маніяки.
«Згубить мене, кажу вам,» — злилася свекруха, — «буде голодом морити і загрожувати, щоб я нікому не скаржилася.» Хоч невістка й запевняла, що знайде хорошу людину, не допомогло, свекруха сказала, що краще помре, і це буде на совісті Олени, ніж дозволить, щоб сторонні ходили навколо неї. Чоловік, утомлений від з’ясування стосунків із матір’ю і її скарг на дружину, сказав Олені, щоб вона кидала роботу, адже на мізки йому капала не тільки мати, але й дружина, постійно втомлена була й говорила, що не в змозі жити на два будинки. «У нас все одно іпотека виплачена, а на решту вистачить моєї зарплати,» — казав чоловік, — «будеш їздити до матері й наш дім утримувати в порядку, все встигнеш.» Але Олені подобалася її робота, не хотіла її кидати заради свекрухи. Чому вона має жертвувати улюбленою справою і замість цього проводити більше часу із вередливою свекрухою і у чоловіка бути обслуговуючим персоналом, а він буде на дивані лежати й вказівки давати, ще й вирішувати, коли їй дати грошей?
Дякую, перспектива не приваблива, і так вона зараз практично не просить у нього нічого, свої витрачає на їжу, облаштування будинку і на себе. У Віталіка щось попросиш, так ледь не сім кіл пекла пройдеш: навіщо, чому, а дешевше, а не час. Повністю стати залежною від чоловіка Олена не хотіла.
Задумалася, чому вона має знаходити час і ущемляти себе у чомусь, чому про матір не син з дочкою піклуються, а невістка. Ще й отримує від неї, донечка і синок у неї гарні, а невістка приходить і все робить так, ніби руки не з того місця ростуть. Ще й як влаштувалася зручно Валентина Юріївна, сама так ретельно за порядком ніколи не стежила: що не прийдуть раніше до неї гості, повсюди шкаралупки, які папуга розкидає скрізь, про вікна і не варто говорити. Після того, як Олена їх помила і випрала штори, у квартирі свекрухи навіть світліше стало. Одного дня свекруха заявила, що Олена про генеральне прибирання забула, його потрібно робити раз на місяць і просила, щоб наступного разу невістка купила нормальні мийні засоби і все гарненько вимила, особливо духовку і холодильник.
Невістка з розумінням поставилася: треба, значить треба, і пішла з Богом. Валентина Юріївна чекала її в суботу, але Олена не прийшла. Зазвичай невістка в суботу приходила годин о дев’ятій, щоб раніше звільнитися, а тут свекрусі вже й їсти хочеться, а нічого немає, невістка ж повинна свіженьке приготувати, раз прийде. Природно, сама Валентина Юріївна не готувала собі, хоча пересуватися по квартирі могла і сама себе обслуговувала, не прикута ж до ліжка…
Після полудня свекруха не витримала і зателефонувала невістці, почала її відчитувати: щось запізнюється, невже збирається до ночі генеральне прибирання робити, справ-то більше, ніж зазвичай. На свій подив, Валентина Юріївна почула, що Олена нікуди не поспішає, у неї сьогодні багато справ, а з цими питаннями вона попросила звертатися до сина і дочки. Свекруха на секунду застигла, не очікувала такої нахабності від невістки, вже зібралася обсипати її, але Олена, щоб не давати волю нецензурним виразам Валентини Юріївни, вибачилася, сказавши, що не може більше говорити, і повісила трубку.
Молода жінка, розслабившись, сиділа в кріслі, поки їй робили педикюр. Сьогодні вона вирішила серйозно зайнятися собою. Давненько, якщо не сказати, що ніколи, вона не дозволяла собі такої розкоші.
Довелося поставити телефон на беззвучний режим, тому що на нього посипалися дзвінки від свекрухи і заловки. Трубку Олена, звичайно, не брала, нема чого псувати собі такий чудовий день. Чоловік у цей час відсипався вдома, він поснідав разом з дружиною і знову завалився спати, упевнений, що вона пішла до його матері.
Коли прокинувся, побачив у себе сім пропущених дзвінків, передзвонив і дуже здивувався, що дружина не поїхала до матері. Довелося бідному синкові вислуховувати обурення, і крім того, вона заявила, що якщо він збирається спихнути її на доглядальницю, то вона і квартиру заповість їй. Поки приголомшений Віталік слухав промови своєї мами, повернулася дружина…
Закінчивши розмову, він одразу ж заявив їй, щоб вона збиралася і їхала до матері. «Негайно їдь до моєї матері робити прибирання, інакше навіщо ти мені взагалі потрібна,» — зажадав він, — «обурювався він.» Олена спочатку була шокована такою заявою, уточнила, чи правильно вона зрозуміла, що Віталіку потрібна дружина тільки для того, щоб дивитися за його матір’ю.
Чоловік розлютився, сказав, що це само собою зрозуміле: дружина повинна доглядати за батьками, якщо це потрібно, а чоловік повинен приносити приносити гроші. «Раз так, то я подаю на розлучення,» — спокійно сказала Олена. Вона вважала, що діти в першу чергу повинні піклуватися про своїх батьків, а то чомусь сестра взагалі відмовилася від матері, зате невістка має все робити, і тільки претензії замість подяки.
У результаті чоловік підняв ніс догори, назвав дружину неприємними словами і погодився на розлучення. Віталік спочатку не повірив, що Олена серйозно налаштована на це, але потім уже було пізно відступати, дружина хотіла відібрати у нього квартиру, і він уже не міг з цим змиритися. На його здивування, Олена довела в суді, що внесла більший внесок у квартиру, і пізніше вона викупила частку колишнього чоловіка, взявши кредит у банку. Ще раз напружиться, швидко виплатить і буде жити спокійно.
А Віталік без дому не залишився, його із задоволенням взяла під своє крильце мама, яка тільки про це й мріяла. Валентина Юріївна була рада, тепер вона може командувати сином цілодобово.