Оксана, уважно дивлячись на сусідів і намагаючись зрозуміти, ЩО САМЕ відбувається

– Миколо, моркву викопаєш, одразу в льох не занось, хай три дні посохне. Потім приїдеш, занесеш. Капусту зрізай із качанами. Одразу опусти в льох. Там у двох відділах пісок насипаний капусту встроми качанами вниз, а в інший моркву складеш, тільки велику. Дрібнішу собі візьми!

– Зрозумів, зрозумів. Ти, мамо, не переймайся!

– Миколо, ти там мою Мурку знайди й нагодуй! Вона, бідолашна одна залишилася.

– Знайду.

Старенька віддала телефон онукові.

– Бабусю, ми підемо. Гаразд? – підвівся з-за столу старший онук.

– Зачекайте! – бабуся дістала гаманець. – Ось вам гроші. Купіть собі щось.

– А тобі…

– Беріть, беріть! Мені тут гроші не потрібні.

– Дякую, бабусю!

Вони вийшли, а Лідія підійшла до вікна і довго дивилася услід онукам…

…Микола залишив свою машину навпроти вікон своєї квартири. Поруч припаркував свою сусід із крайнього під’їзду. Побачивши в руках Миколи пакети з морквою й капустою, запитав:

– З дачі?

– Від тещі.

– Ми з дружиною теж збираємося дачу купити або будиночок невеликий, десь неподалік. Діти дорослі, роз’їхалися.

– Слухай, Анатолію! – замислено промовив Микола. – В тебе ж чотирикімнатна квартира.

– Так, на другому поверсі.

– Може, поміняєш її на мою двокімнатну, також на другому поверсі. А на додачу, я будиночок із городом віддам. Теща стара вже, сил у неї немає хазяйство доглядати.

– Ох ти! – сусід задумливо почухав потилицю. – Ідея цікава. Треба подумати.

– Так поговори з дружиною, і заходьте увечері в гості.

– Поговорю…