Сашко вирішив оглянути роботу, коли раптом ЗАВМЕР від несподіванки …

Сашко одружився одразу після служби. Ольга чекала на нього.

Все село знало про їхнє кохання вже давно, бо дружили вони ще зі школи, ходили завжди поруч.

– Он молоді йдуть наші! – говорили сусіди, посміхаючись.

І все було добре в молодій сім’ї – і порядок у всьому, і достаток, і мир, і злагода.

Ось тільки прожили вони разом вже понад шість років, а дітей все не було…

Ольга дуже переживала. Вона ніби відчувала свою провину, хоча не розуміла, чому не може завагітніти.

І по спеціалістах ходила, і харчувалася правильно, але бажання стати матір’ю не збувалося.

Все частіше Сашко помічав сльози в очах дружини, вона була задумлива й не така весела, як раніше.

Свекруха виклопотала Ользі путівку у санаторій на процедури.

Але саме слово «процедури» було якесь лякливо для Ольги, як наче щось ганебне…

– Хіба я слаба? – плакала Ольга. – Лікарі мені так не говорять, кажуть, що все добре, що просто потрібен час… Не поїду я ні в який санаторій! Як я тебе залишу?!А господарство? Мені й тут добре, я люблю наш будинок, наш сад, наше поле…