Сашко вирішив оглянути роботу, коли раптом ЗАВМЕР від несподіванки …

А Сашко зайвий раз і не турбував лелек, навіть собачку не випускав вдень із двору, щоб не ганяла по полю.

До кінця літа Ольга, засмагла і румʼяна, стала веселою і здавалося, погладшала трохи.

– Літо тобі на користь, – зауважив Сашко одного разу за сніданком. – Погарнішала, стала ще спокусливішою…

– Це правда, – відповіла Ольга.

Очі її сяяли. Вона нахилилася до самого вуха чоловіка й прошепотіла:

– У нас буде малюк, здається… Але треба до лікаря, щоб точно переконатися…

– Що?! І ти мовчиш?! Коли ж?! – Сашко стрибав по кухні, тримаючи Ольгу в обіймах і витираючи мимоволі сльози, що йшли з очей.

– Так от, не мовчу. Кажу. Та тихіше ти. Обережніше тепер треба, – Ольга поцілувала його, як дитину й посадила за стіл.

– Завтра ж у місто, я сам тебе відвезу, з роботи відпрошусь! – заявив він.

Лікар підтвердила вагітність Ольги. Життя в сім’ї одразу змінилося на «до» і «після».

Сашко від радості не зразу і згадав свої прикмети на лелек. Лише за кілька днів він сказав:

– Ось лелеки не дарма до нас прийшли. Прикмета вірна – хтось народиться. Віками помічено. Га?

Ольга згідно кивнула. А Сашко настільки перейнявся повагою до «шляхетних» птахів, що став охороняти лелекове поле…