Коли я сів, то під сидінням почув, що до чогось доторкаюся ногою. Я глянув під нього і побачив маленьку жіночу сумочку. Коли я відкрив її, то в ній був мобільний телефон, гаманець з грошима і паспорт. Я здивувався, тому що ще ніколи нічого не знаходив, а тут дорогий телефон і гроші.
Коли я заглянув в паспорт, то побачив, що ці речі належать красивій молодій дівчині, напевно, також студентці. У телефоні я вирішив глянути останні набрані номери і серед них був контакт «Брат». Я подзвонив і підняв молодий чоловік, якому я розповів про знахідку. Виявилося, що він і його сестра вчаться в тому університеті.
Він сказав, що вона зараз на парах, і попросив підійти до нього в аудиторію і віддати знахідку. Я погодився, тому що мені було по дорозі, я їхав до університету. Я на перерві зайшов в аудиторію, де повинна була бути дівчина, і побачив її. На передостанній парті сиділа Олена; я її впізнав, бо бачив її фотографію в паспорті. Я підійшов до неї і сказав, що знайшов її сумку.
Дівчина була дуже здивована і щиро мене подякувала; вона сказала, що дуже переживала через те, що забула сумку в трамваї, тому що гроші в гаманці були для того, щоб оплатити рік навчання в університеті. Вона запропонувала купити мені обід в студентській їдальні в знак подяки. Я погодився, і ми домовилися зустрітися о другій годині. Я пішов здавати іспит і отримав дуже високі бали.
Мені сьогодні пощастило: я допоміг дівчині і здав іспит. Згодом ми зустрілися в їдальні: Олена виявилася дуже розумною і цікавою дівчиною, тому я запропонував зустрітися ще раз. Ми почали зустрічатися, а через три роки одружилися. Зараз ми дуже щасливі, і у нас двоє дітей. Я колись зробив добру справу і навіть не очікував, що отримаю таку нагороду.