Я приїхав до мами у село, аби привітати зі святом. Привіз квіти та гроші в конверті. Однак, двері ніхто не відчиняв, а світло всередині не світилося. Невже трапилося те, чого я так боявся?

Я ріс без батька, мене виховували бабуся та мати. Точніше, бабуся сиділа зі мною, поки мама працювала на 3-х роботах, аби заробити якусь копійку. Я міг маму днями не бачити, бо вдень вона працювала на заводі, потім йшла на нічні чергування у лікарню та ще й розносила пошту по селі.

Вона пожертвувала собою заради мого щасливого дитинства. Я мав і модний одяг, спортивний велосипед, новесенький ноутбук та багато машинок. Навіть їздили влітку на море в Одесу.

Я старався допомагати мамі по господарстві. Міг сам і корів випасати (коли була наша черга в селі), рубав дрова, порався на городі, з сусідами ремонтував хату. Ну і не забував у школі вчитися.

Однак, після екзаменів не вистачило декількох балів, аби пройти на державне місце в університет. Я думав поїхати на заробітки у Польщу, заробити гроші, аби оплатити навчання. Але натомість мама продала половину городу сусідці:

– Ось, сину, тобі гроші. Ти ж завжди мріяв жити у столиці. Ну яке в тебе тут життя буде, то ж село маленьке.

Після 1 курсу я залишився у столиці та шукав роботу. Працював і вантажником, і офіціантом, і курсові та дипломні писав одногрупникам. На ті гроші старався робити мамі якісь подарунки – одяг, взуття, на 40 років купив їй гарні сережки:

– Господи, синку, ти що, банк пограбував?

– Ні, мамо, просто для тебе зробив такий чудовий подарунок. Ти гідна тільки найкращого

Але коли у мене з’явилася дівчина, то я вже не міг так багато часу приділяти мамі. Ми з Аліною зустрічалися та гуляли разом, ходили у кафе та кінотеатри. Звісно, подарунки для коханої мені обходилися у круглу копійочку.  Але мама не ображалася, що я так рідко приїжджаю додому чи не телефоную.

На весілля вона подарувала нам велику суму грошей – продала пай у селі та ще мала заощадження. Нам якраз вистачило, аби купити гарну квартиру в передмісті Києва.

Так минуло вже декілька років. У мене бізнес, жінка в декреті, справ купа. І якось забував зателефонувати до мами, запитати, як її справи, чи не треба грошима допомогти.

І 3 дні тому забув про день народження мами. Зустрічі з партнерами, збір документів, конференції. А от дивлюся на календар та аж зі злості крикнув.

Одразу кинув всю роботу, заїхав до магазину та купив 101 троянду, поставив у конверт 5 тисяч гривень. Знав, як ненормальний в машині, ще й на зло мама слухавку не підіймала.

Приїжджаю до хати – а ніхто не відчиняє двері, світло вимкнене. Думав вже ногою двері вибити.

– Господи, сину, ти що? Що трапилося? – чую за спиною.

– Мамо! Де ти чула?! Я тобі телефонував, от приїхав.

– Та я до церкви пішла, вечірня служба. А потім до сусідки Нюрки на каву забігла.

– А телефон?

– Ой, я як воду в криниці набирала, то він упав у відро. Тому віднесла у ремонт. Та і він мені треба? А ти чого приїхав?

– Вибач, будь ласка, я забув тебе привітати. Геть на роботі закрутився, я…

– Сину, і ти зараз приїхав? Боже, заходь, у мене є тортик, чаю зроблю. Ти так втомився з дороги.

Мама ні слова не сказала про день народження. Тільки розпитувала мене за дитину, за жінку, за роботу. І категорично не хотіла приймати у подарунок гроші. Але я поставив їй конверт тихцем у сумку, коли виходив з хати.

Все-таки, Бог послав мені чудову матір. Я пообіцяв, що ніколи не відвернуся від неї та завжди допомагатиму.